Учитель української мови та літератури - Потапенко Людмила Петрівна: листопада 2017

Готуємося до ЗНО

Літературні напрями і течії

Абстракціонізм – течія в мистецтві ХХ ст., що відгороджується від об’єктивної дійсності, відмовляється відтворювати реальний світ, а створює натомість комплекс геометричних фігур або просто хаотичних ліній і фарб, що мають виражати якісь суб’єктивні внутрішні інтуїтивні відчуття художника. Представник: Михайль Семенко.

Бароко – напрям у літературі кінця ХVІ – поч.ХVІІІ ст., для якого характерні розвиток образів і композицій, потяг до різних протиставлень, образне використання слів у переносному значенні, прикрашування мови.

Поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Данила Туптала (Святий Дмитрій Ростовський). Літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки. Проповіді Іоаникія Гаметовського, А. Радивиловського.

Відродження, Ренесанс – історичний період розвитку культури країн Європи в ХV- ХVІ ст., коли відбувався перехід від середніх віків до нового часу. Доба відродження та розквіту української літератури припадає на другу половину ХVІ – першу половину ХVІІ століття. З цим періодом пов’язані імена Івана Вишенського та Герасима Смотрицького. Новим явищем того часу стає віршоване слово, з’являються твори різних жанрів: епіграми, так звані емблеми, морально-дидактичні, полемічні, історичні та панегіричні вірші тощо. У фольклорі з’являються народні думи й історичні пісні.

Герметизм – модерністська течія 20-40-х років ХХ ст., для якої характерна настанова на максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова, що має закарбувати в собі й передати читачеві найширші контексти зовнішнього та внутрішнього світів навіть тоді, коли окреме слово подається поза звичним логічним зв'язком і прикметами реальності. Особливо близькими до герметизму були Юрій Тарнавський, Емма Авдієвська.

Екзистенціалізм – представники цієї течії зосереджують свою увагу на існуванні людини, що є особистістю, вилученою з будь-яких систем (релігійних, політичних, соціальних).

Представники: В. Підмогильний «Місто»

Експресіонізм – авангардистський напрям у мистецтві та літературі, що розвивався переважно в німецькомовних країнах в період від 1905 по 1925 рік. Провідні емоції – настрої жаху та відчаю, очікування катастрофи, пошук духовних і моральних засад буття. В українській літературі експресіонізм започаткував Василь Стефаник. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський. У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша, Миколи Бажана, Миколи Хвильового, Юрія Липи, Тодося Осьмачки

Імпресіонізм – течія в мистецтві та літературі другої половини ХІХ – поч. ХХ століття, митці якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, але без заглиблення в їх суть.

Представники: М. Коцюбинський, О.Кобилянська, Г. Косинка

Класицизм – літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики – принцип раціоналізму та "наслідування природі". Прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів.

Представники: Шкільні "піїтики" ХVІІІ ст., шкільна література, трагікомедія Ф. Прокоповича "Владимир". . Котляревський «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці»

Модернізм – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття, які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства.Встановлення деяких з цих ознак відбувається перед усім у поезії, окремі зразки якої (починаючи з лірики Т.Шевченка, а також у творчості І. Франка, Я. Щоголіва, О. Маковея, Уляни Кравченко, В. Щурата, О. Козловського) могли бути інтерпретовані як модерністські ще до кінця 19 ст., згодом — у драмі (Лесі Українки, О. Олеся, С. Черкасенка, В. Винниченка).

Монументалізм – напрямок в оригінальній літературі Київської Русі ХІст. (поряд із перекладною літературою). Монументальний стиль як окремий вид виділив Д.ЧиЖевський. Приклади: "Житія", літописи («Повість временних літ»)

Натуралізм – літературний напрям, що склався в західній літературі в останній третині ХІХ століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився крізь призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем.

Представники: В. Винниченко

Неокласицизм – умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі ХІХ –ХХ століття, що брали за основу "класичну норму", яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних засадах буття, настанову на успадкування культурної традиції. орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у попередні роки.

Представники: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен, Максим Рильський, Борис Тен, Григорій Кочура.

Неоромантизм – назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ – ХХ століття. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами "надлюдини", вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Представники: Юрій Яновський, Ольга Кобилянська ("Людина", "Царівна"), Леся Українка, Олександр Олесь, Микола Вороний, Микола Хвильовий.

Орнаменталізм – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо. Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово о полку Ігоревім».

Елементи орнаментального стилю «відновилися» в творчості М. Хвильового, Г. Косинки, М. Ялового, Ю. Яновського, Б. Антоненка-Давидовича).

Постмодернізм – напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Провідні ознаки: тотальне висміювання, гра з "чужим текстом", суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

Представники: Ю.Андрухович, О. Забужко, Є.Пашковський, Б. Жолдак, В. Ведмідь. Поети «Бу-Ба-Бу».

Просвітницький реалізм – заперечення художніх принципів романтизму.

Представники: С.Васильченко, О.Кобилянська, О.Гончар, П. Загребельний, М. Стельмах, В. Винниченко, У.Самчук, М. Хвильовий, І. Багряний.

Реалізм – художній метод літератури чи мистецтва, що полягає в правдивому, історично-конкретному, об’єктивному і всебічному відтворенні життя, в типізованому розкритті індивідуальних, спільних особливостей персонажів, у вмотивуванні їхніх характерів і вчинків суспільними обставинами.

Представники: І Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, С. Руданський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний

Романтизм – напрям у літературі і мистецтві кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст., для якого характерне прикрашене, ідеальне зображення дійсності; у творах переважає героїка, мрійливість, захоплення незвіданим, таємничим; природа жива й тісно пов’язана з людиною.

Представники: Левко Боровиковський, В. Забіла, Є. Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, ранній Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Старицький.

Сентименталізм – художній метод і напрям у літературі Західної Європи й Росії ХVІІІ століття, представники якого основну увагу спрямовували на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття та сльози над важкою долею героя.

Представники : Г. Квітка- Основ’яненко, І. Котляревський.

Символізм – літ. напрям кінця ХІХ-поч. ХХ ст. для символістів конкретний художній образ модифікується в багатозначний символ, який стає умовним знаком.

Представники: П. Тичина, Олександр Олесь, Микола Вороний

Сюрреалізм - антиреалістичний, модерністський напрям у мистецтві та літературі 20-30-х років ХХ ст. на Заході, що проголосив джерелом творчості не реальну дійсність, а підсвідомі інстинкти, хворобливі марення, галюцинації.

Представники: Б.-І. Антонич, В. Барка, Ю. Тарновський

Футуризм – напрям у літературі й мистецтві, що виник на початку ХХ ст. в Італії. Характеризується запереченням правил логіки, гармонії й синтаксису. Заперечує досягнення класичної літератури.

Представники: Михайло Семенко, Гео (Юрій) Шкурупій

Про складні випадки наголошування слів

Найчастіше порушують наголос у словах новий, випадок, середина

ненависть,текстовий, фаховий. Слово випадок у літературній мові завжди мало і має тільки один наголос на першому складі. Воно

належить до цілої низки подібних щодо творення слів з наголосом на префіксі ви-: вибалок, виняток, виросток, виселок, висновок тощо. Отже, наголос випадок неприродний для української мови. Слово ненависть, а також усі похідні від нього (ненависний, ненавидіти, ненавиджу й ін.) у літературній мові мають наголос
на складі -на-.

Текстовий і фаховий наголошують за зразком прикметників, що походять від односкладових іменників лісовий, льодовий, сніговий,
цеховий (від ліс, лід, сніг, цех тощо).

Іменники, що в множині змінюють наголос

у сполученні з числівниками два (дві), три, чотири зберігають
наголос однини: озеро — озера, але два (три, чотири) озера;дерево — дерева,
але

два (три, чотири) дерева;жінка — жінки, але дві (три, чотири)

жінки; острів — острови, але два (три, чотири) острови.

Наголос на 1-му складі

дОгмат, кИдати, вИпадок, рАзом, рОзвідка, вІрші, вІршів,
прИповідка, Олень, спИна, цАрина, немає чАсу, щИпці, грОшей,
дрОва, зОзла, фОльга, кУрятина, бУдемо, дОлішній, пІдлітковий,
дОнька, рЕшето, зАгадка

Наголос на 2-му складі

фенОмен, везлА, генЕзис, завдАння, абИ де, аджЕ, абИколи, абИяк,

анІж, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, правОпис, перЕбіг (подій),

пізнАння, новИй, щавЕль, борОдавка, вимОга, вітчИм, граблІ,

дочкА, зубОжіти, зубОжілий, фартУх, подУшка, позАторік,
тріскОтнява, ненАвидіти, добУток, квартАл, налИгач, дичАвіти,
чорнОзем, чорнОслив, оптОвий, отАман, індУстрія

На 3-му і … складі

розв’язАння, сільськогосподАрський, сторінкИ (множина),
одинАдцять, кіломЕтр, ідемО, беремО, ідетЕ, асиметрІя,
бюлетЕнь,навчАння псевдонІм, кропивА, болотИстий, валовИй,
ветеринАрія, інженЕрія, мозолИстий, наздогАд, некролОг, осокА,
каталОг, бюлетЕнь, рукопИсний, кулінAрія

Подвійний наголос

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ,
рОзбІр, бАйдУже, кОрИсний, мАбУть, пЕрвІсний, тАкОж

Два наголоси у словах

рАботоргІвля, привАтнорабовлАсницький

Учитель української мови та літератури - Потапенко Людмила Петрівна

2017/11/22

Вітчизняні книги-ювіляри 2017 року

Готуємося до ЗНО

Літературні напрями і течії

Про складні випадки наголошування слів